Третій*

Довге очікування... і такий заповітний дзвінок****
Ну.. для початку я розкажу про дзвінок..хахах..недавно, до речі, подивилась фільм "Дзвінок" - жах. Психіка вбита.
Щось я відхилилась від теми.
Наша Тернопільська область так довго чекала дзвінкааа.... нам подзвонили аж на другий день. Знаєте, той момент, коли ти вже в відчаї, але всеодно постійно заходиш в групу з того довбаного телефону.. потім, ще не роздягнувшись, біжиш під крики мами

"Роззуйся, не в стайні живеш!" 

до комп*ютера... І тут, на секундочку відволікаєшся...і бац..як грім серед ясного неба)  До мене подзвонили, коли я сиділа в автобусі. Сказати, що я вилетіла з автобуса - нічого не сказати:)
Скакала, крутилась.. одним словом люди думали, що я чокнута трошки:) Приємний голос мені сказав, що мені треба приїхати з одним з батьків на збори, якогось там числа, взяти блокнот, ручку, свідоцтво, і може ще щось, але я вже навіть не пам*ятаю.. Знаю лише, що потім в групі в шоці питались, що ж вони нам казали:)
Ну, прибули ми на ті збори. Обримали ті довжелезні анкетки, які я так хотіла хоча б в руках потримати:) А далі слідували довжелезні збори. Ті батьки такі вже деталі випитують:(
Скука смертна) А ще гірше, що після цього всього нам треба писати ще 2 ессе і СЛЕП:)
Отже, всіх 40-45 людей розподілили на 2 групи. Одні писали СЛЕП з Христиною, а інші ессе з Ігорем. Я спочатку писала ессе.. І тут найцікавіше...
неа.. я не заплуталась в темі, я не облажалась... коли я здавала ессе, поставила ручку на акету і так понесла... і тут сталося те, через що в Тернополі я стала чуть не звЄзда..ахах..в мене ПОТЕКЛА РУЧКА.. на першу сторінку анкети.. шок. відчай. істерика. спантеличене лице Ігоря. Напевно тоді я і познайомилася з багатьма дітьми.. Софочка, якби не та клята ручка, то я б тебе не знала,))
Ну, як ви розумієте, щоб не травмувати психіку Христини, під час СЛЕПУ я зайвий раз анкету не витягала))ахахха.. АА..до речі, Ігор сказав просто замалювати коректором акуратно:)
півсторінки..аххахаха...
Знаєте, СЛЕП не такий важкий, як міг би здатись, необхідна лише уважність.
Анкета - це взагалі окрема тема, тому наступний пост буде саме про неї, а зараз про гру і про співбесіду, які відбудуться у зовсім інший день.
Гра. Мета - проявити уміння співпрацювати, поступливість і тактовність. Ну розповім про нашу гру..
На дошці написано слово #. Ніхто його не знає. Треба скласти сценку, яка могла б допомогти їм вгадати суть слова. Нам попалось слово ewe. Як істинні "англійці" ми врубались, що воно дуже схоже на переддень Різдва, тому і почали робити сценку про Санту, яклинку(яку грала я). Все б нічого, якби не їхні постійні підколи, через які ми постійно ржали:))ахахах
Слово ми звичайно не вгадали, але було весело.
Після гри нас попросили визначити хто коли піде на співбесіду. Я ж капец яка швидка, тому пішла остання, бо тупо не встигла викрикнути я..хахах.. Співбесіда. напевно вона тривала вічність. Я постійно говорила, що друзями я стаю якось само собою, тупо сама собою є..і бла бла бла. Шо я тільки там не городила. Зважаючи на американський акцент Христини, половину питання я лише вгадувала яка це мова, а вже потім шось городила)
На співбесіду я принесла і анкету, яку в мене в той день і забрали. Напевно, я була перша, що здала анкету через 3 дні після видачі. хаахаха))
Ось так і пройшов цей чудовий день. Наталя, ти така класна, і не зважай на всі негаразди. Ти крута. Вівсяночко!* Успіхів тобі і усім, хто читав цей пост. А... до речі, я впевнена, що скоро теми для постів закінчаться, тож те, про що ви хочете почитати можна писати в коментарях або ж в аску, якщо ви такі встидливі:)
Дякую, що читаєте*

Другий тур!

Увага-увага! Ви, типу, пройшли в 2 тур) Якщо так, мої вітаннячка!
Другий тур вас чекає на наступний день, ну якщо нічого не зміниться:)
Великих підготувань він не потребує, лише треба розуміти, що вам тре буде якось висловитись, типу, викласти свої думки і постаратись не налити сопель у своє ессе:)
На 2 тур вам тре буде знати інформацію типу: адреса школи, номер, сайт, емейл, ваша адреса, номер телефону, код міста, і тд.
На другому турі вас чекає 45хвилинний твір, точніше 3 твори. Бажано написати усі, бо чим менша кількість творів, тим менші шанси, що все буде добре. Хоча все буде добре у будь-якому випадку) Якщо ви настільки  марите Флексом, що готові пожертвувати майже усім вільним часом, готуючись і обдумуючи варіанти відповідей або ж придумуючи нові історії, то вам допоможе це. Власне, мені здається, що вся краса конкурсу в цьому очікуванні. Мені особисто було так цікаво, що ж я можу написати про себе хорошого. А виявляється, що є трішки:))
Знаєте, я навіть сонечка малювала, бо ж вони такі ж люди як і ми. І, можливо, комусь там в Вашику було приємно бачити мої сонечка, що тішилися з листочка))хахаха
Але ж не перестарайтесь) Навіщо їм малювати цілу картину?

 Знаєте, не видумуйте, щось надзвичайно неймовірне. Справді, ви можете трішки прикрасити, але ж трішки. Завжди запитуйте себе:"А якби це сталось в США, то що б я робив?". Бо ж якщо ви опишете себе як чудового плавця, а тут при нагоді не зможете і два метри проплисти, як я, то що робити???
Отже, головне старатись, але не перестаратись) А ще краще, виховуйте вже тепер в собі людину, і придумувати нічого не треба, і гарна характеристика:) Успіхів, бо ж попереду довге очікування!

Перший тур

  Ну а тепер по-порядку..отже, перший тур. Якщо ви новенькі, то знайте, що тестування починається на початку вересня, тому будьте уважні і слідкуйте за оновленням інформації на офіційному сайті американських рад або ж у офіційній групі. якбт ж то я пам*ятала, коли у мене було тестування, ну але було десь приблизно в районі 14 вересня. Дорогі учасники, по сто разів на день усі перепитують, що ж треба для участі, а потрібно лише прочитати уважно про програму на сайті абож в групі! Пам*ятайте, що ви ж майбутні лідери, а, до речі, ФЛЕКС вимагає уважності та самостійності. Невже на кожному кроці в США ви проситимете вам допомогти стороннім людям, так, стороннім, навіть незважаючи на те, що ми Флекс-фемілі)
Я ще раз повторю, для участі у програмі вам не необхідна попередня реєстрація десь, лише з*явіться у вказаний час у вказане місце з необхідним пакетом речей: ручка, свідоцтво, фотокартка, можна 2 - 3*4, згода на обробку персональних даних, підписана батьками. Візьміть з собою ще водички і поїсти, бо ж ніхто не дає сто відсоткової гарантії, що ви попадете у першу хвилю тестування.
  Особисто я не готувалася до першого туру. Це був мій другий раз, тому я чітко пам*ятала, що питання не є особливо тяжкими, хіба за текстом трішки заплутані. Звичайно, всі ви можете пройти пробне тестування, або навіть не одне тут і тут. Перше посилання - тести, а інше - завдання за текстом. Не поспішайте, обдумайте, але знайте, що час так непомітно летить...
Пам*ятаю, що у 2012 році було питання типу: Коли ти останній раз ходила з мамою в магазин?:)
Будьте чемні, не крутіться, бо вам же хрестиків не треба. ВОНИ - погіршують вашу ситуацію.
Згодом, вам всім чемно подякують за участь,але прощатись не будуть, бо ввечері на дверях школи, де ви проходили тестування ви знайдете інформацію про те, чи ви пройшли далі)
Звичайно, її можна знайти і на сайті, але емоції, коли ти бачиш той листочок - прекрасні!
Успіху вам!

Отже, Перший раз)

Хахахах)) назва заворожуюча, але тут я розкажу про свій грандіозний провал. Ну як провал, та провал! Я настільки хотіла виграти ФЛЕКС, що вже майже валізи збирала. Мене всіпідтримували, я була впевнена в легкості творів і граматики, але все ж твори завалила з успіхом. Запитаєте мене чому, та тому, що просто не знала про що писати і наплела якусь муть.)
Але ж визнати це важко. Я так сподівалася, але не вийшло. Розпач, плачі. Ні, я не плакала через те, що не поїду, я плакала, бо усвідомила, що нічого не варта! Зовсім нічого. Невже мої переходи з однієї школи до іншої, моє навчання і добирання до школи кожного дня 6 років були марними!?? Невже мене життя так нічого і не навчило? А це все ще й супроводжувалося постійними підколами з боку тата. Типу:"Куди ти хочеш поїхати? До Діани? А з Америки ти вже приїхала?" Моя психіка вже чокалася в той момент! Нікому я нічого не довела, а ще й для себе посміховиськом стала.

Урааа....

     Невже, публікуючи попередній допис 3 березня 2014 року, я могла подумати, що вже 16 квітня я стану настільки щасливою?! Ні, я не виграла лотерею, я не виходжу заміж, у мене не народився братик, я сього лиш їду. Їду туди, де мене, сподіваюсь, чекають. Так-так! Я нарешті добреруся до США:))
    От нарешті цей блог буде використовуватися за призначенням*
     Наступні пости Вас більше зацікавлять*