Довге очікування... і такий заповітний дзвінок****
Ну.. для початку я розкажу про дзвінок..хахах..недавно, до речі, подивилась фільм "Дзвінок" - жах. Психіка вбита.
Щось я відхилилась від теми.
Наша Тернопільська область так довго чекала дзвінкааа.... нам подзвонили аж на другий день. Знаєте, той момент, коли ти вже в відчаї, але всеодно постійно заходиш в групу з того довбаного телефону.. потім, ще не роздягнувшись, біжиш під крики мами
Скакала, крутилась.. одним словом люди думали, що я чокнута трошки:) Приємний голос мені сказав, що мені треба приїхати з одним з батьків на збори, якогось там числа, взяти блокнот, ручку, свідоцтво, і може ще щось, але я вже навіть не пам*ятаю.. Знаю лише, що потім в групі в шоці питались, що ж вони нам казали:)
Ну, прибули ми на ті збори. Обримали ті довжелезні анкетки, які я так хотіла хоча б в руках потримати:) А далі слідували довжелезні збори. Ті батьки такі вже деталі випитують:(
Скука смертна) А ще гірше, що після цього всього нам треба писати ще 2 ессе і СЛЕП:)
Отже, всіх 40-45 людей розподілили на 2 групи. Одні писали СЛЕП з Христиною, а інші ессе з Ігорем. Я спочатку писала ессе.. І тут найцікавіше...
неа.. я не заплуталась в темі, я не облажалась... коли я здавала ессе, поставила ручку на акету і так понесла... і тут сталося те, через що в Тернополі я стала чуть не звЄзда..ахах..в мене ПОТЕКЛА РУЧКА.. на першу сторінку анкети.. шок. відчай. істерика. спантеличене лице Ігоря. Напевно тоді я і познайомилася з багатьма дітьми.. Софочка, якби не та клята ручка, то я б тебе не знала,))
Ну, як ви розумієте, щоб не травмувати психіку Христини, під час СЛЕПУ я зайвий раз анкету не витягала))ахахха.. АА..до речі, Ігор сказав просто замалювати коректором акуратно:)
півсторінки..аххахаха...
Знаєте, СЛЕП не такий важкий, як міг би здатись, необхідна лише уважність.
Анкета - це взагалі окрема тема, тому наступний пост буде саме про неї, а зараз про гру і про співбесіду, які відбудуться у зовсім інший день.
Гра. Мета - проявити уміння співпрацювати, поступливість і тактовність. Ну розповім про нашу гру..
На дошці написано слово #. Ніхто його не знає. Треба скласти сценку, яка могла б допомогти їм вгадати суть слова. Нам попалось слово ewe. Як істинні "англійці" ми врубались, що воно дуже схоже на переддень Різдва, тому і почали робити сценку про Санту, яклинку(яку грала я). Все б нічого, якби не їхні постійні підколи, через які ми постійно ржали:))ахахах
Слово ми звичайно не вгадали, але було весело.
Після гри нас попросили визначити хто коли піде на співбесіду. Я ж капец яка швидка, тому пішла остання, бо тупо не встигла викрикнути я..хахах.. Співбесіда. напевно вона тривала вічність. Я постійно говорила, що друзями я стаю якось само собою, тупо сама собою є..і бла бла бла. Шо я тільки там не городила. Зважаючи на американський акцент Христини, половину питання я лише вгадувала яка це мова, а вже потім шось городила)
На співбесіду я принесла і анкету, яку в мене в той день і забрали. Напевно, я була перша, що здала анкету через 3 дні після видачі. хаахаха))
Ось так і пройшов цей чудовий день. Наталя, ти така класна, і не зважай на всі негаразди. Ти крута. Вівсяночко!* Успіхів тобі і усім, хто читав цей пост. А... до речі, я впевнена, що скоро теми для постів закінчаться, тож те, про що ви хочете почитати можна писати в коментарях або ж в аску, якщо ви такі встидливі:)
Дякую, що читаєте*
Ну.. для початку я розкажу про дзвінок..хахах..недавно, до речі, подивилась фільм "Дзвінок" - жах. Психіка вбита.
Щось я відхилилась від теми.
Наша Тернопільська область так довго чекала дзвінкааа.... нам подзвонили аж на другий день. Знаєте, той момент, коли ти вже в відчаї, але всеодно постійно заходиш в групу з того довбаного телефону.. потім, ще не роздягнувшись, біжиш під крики мами
"Роззуйся, не в стайні живеш!"до комп*ютера... І тут, на секундочку відволікаєшся...і бац..як грім серед ясного неба) До мене подзвонили, коли я сиділа в автобусі. Сказати, що я вилетіла з автобуса - нічого не сказати:)
Скакала, крутилась.. одним словом люди думали, що я чокнута трошки:) Приємний голос мені сказав, що мені треба приїхати з одним з батьків на збори, якогось там числа, взяти блокнот, ручку, свідоцтво, і може ще щось, але я вже навіть не пам*ятаю.. Знаю лише, що потім в групі в шоці питались, що ж вони нам казали:)
Ну, прибули ми на ті збори. Обримали ті довжелезні анкетки, які я так хотіла хоча б в руках потримати:) А далі слідували довжелезні збори. Ті батьки такі вже деталі випитують:(
Скука смертна) А ще гірше, що після цього всього нам треба писати ще 2 ессе і СЛЕП:)
Отже, всіх 40-45 людей розподілили на 2 групи. Одні писали СЛЕП з Христиною, а інші ессе з Ігорем. Я спочатку писала ессе.. І тут найцікавіше...
неа.. я не заплуталась в темі, я не облажалась... коли я здавала ессе, поставила ручку на акету і так понесла... і тут сталося те, через що в Тернополі я стала чуть не звЄзда..ахах..в мене ПОТЕКЛА РУЧКА.. на першу сторінку анкети.. шок. відчай. істерика. спантеличене лице Ігоря. Напевно тоді я і познайомилася з багатьма дітьми.. Софочка, якби не та клята ручка, то я б тебе не знала,))
Ну, як ви розумієте, щоб не травмувати психіку Христини, під час СЛЕПУ я зайвий раз анкету не витягала))ахахха.. АА..до речі, Ігор сказав просто замалювати коректором акуратно:)
півсторінки..аххахаха...
Знаєте, СЛЕП не такий важкий, як міг би здатись, необхідна лише уважність.
Анкета - це взагалі окрема тема, тому наступний пост буде саме про неї, а зараз про гру і про співбесіду, які відбудуться у зовсім інший день.
Гра. Мета - проявити уміння співпрацювати, поступливість і тактовність. Ну розповім про нашу гру..
На дошці написано слово #. Ніхто його не знає. Треба скласти сценку, яка могла б допомогти їм вгадати суть слова. Нам попалось слово ewe. Як істинні "англійці" ми врубались, що воно дуже схоже на переддень Різдва, тому і почали робити сценку про Санту, яклинку(яку грала я). Все б нічого, якби не їхні постійні підколи, через які ми постійно ржали:))ахахах
Слово ми звичайно не вгадали, але було весело.
Після гри нас попросили визначити хто коли піде на співбесіду. Я ж капец яка швидка, тому пішла остання, бо тупо не встигла викрикнути я..хахах.. Співбесіда. напевно вона тривала вічність. Я постійно говорила, що друзями я стаю якось само собою, тупо сама собою є..і бла бла бла. Шо я тільки там не городила. Зважаючи на американський акцент Христини, половину питання я лише вгадувала яка це мова, а вже потім шось городила)
На співбесіду я принесла і анкету, яку в мене в той день і забрали. Напевно, я була перша, що здала анкету через 3 дні після видачі. хаахаха))
Ось так і пройшов цей чудовий день. Наталя, ти така класна, і не зважай на всі негаразди. Ти крута. Вівсяночко!* Успіхів тобі і усім, хто читав цей пост. А... до речі, я впевнена, що скоро теми для постів закінчаться, тож те, про що ви хочете почитати можна писати в коментарях або ж в аску, якщо ви такі встидливі:)
Дякую, що читаєте*
Комментариев нет:
Отправить комментарий