І так, я не писатиму про ці довжелезні перельоти і мої проблеми з животом. Просто перегляньте фото.Розпочну з головного:Я ПРИЇХАЛА! так! нарешті!
Мене зустріла Сінді з Адріаною (онучка), які мали плакати і капку для мене, прапорець. Ми поїхали в кафе. Кафе - типовий український паб. Їсти там нічого не могла, бо я ж Міші пообіцяла, що схудну тут. До речі, тре почати бігати.
Бееее.. не люблю я ту американську їжу. Ну не можу я її їсти. Я дивна. І також я не люблю арахісове масло. Воно тоже беееее..
Мені дали два дня на адаптацію. Ну, два дня я сиділа вдома. Ну як сиділа, говорила по скайпу весь день і все. Хоча, в середу мене забрала Аліса, дочка Сінді і Річарді, і відвезла в Мол. Там дорого! Там дуже дорого!
Ну не можу я заплатити за шорти 50 баксів, а за сумку 250-350. Конвентер валют працює добре в моїй голові.
Ввечері була вечеря з Алісою, її чоловіком Коулом і Сінді. Я вгостила цукерками і роздала сувеніри. Ну цукерки навіть не знаю чи пішли. Мабуть.
І ми поїхали в Ricky's Barbeque Bar.Зважаючи на те, що я долі розумію слово через два, то я так і не зрозуміла зразу, що вона мене з кимось буде знайомити. Це був Педро. Він looks like Jesus.
Реально, довге блондинисте кучеряве волосся, борідка..аххаахха
Як він може так ходити в +40*С
Ми зжерли агромну барабольку з свинною, соусом і сметаною всередені, посипану сиром і зеленою цибулькою. Нажаль я не зафоткала, але все ж. Потім мене чекав фільм і сон, бо ж завтра в школу.
